Ось і завершився Петрів піст. Сподіваємось, він приніс усім нам багато духовної користі.
І сьогодні ми від щирого серця вітаємо усіх з великим святом на честь святих і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла.
Мученицька смерть, яку вони зустріли в Римі в 60-ті роки І століття, лише підтвердила щирість і глибину їхньої віри. Саме цю подію ми згадуємо, святкуючи спільну пам’ять Петра і Павла, яких через їхнє значення для Церкви назвали Первоверховними. І першість ця проявилася насамперед у стражданнях та відданості.
Напевно, через це Петро й Павло – найперші серед учнів Спасителя у шануванні серед вірян.
Апостол Петро, брат апостола Андрія Первозванного, був простим рибалкою, але після покликання на апостольське служіння став одним із найвідданіших учнів Христових – сподобився бачити Його дивне Преображення на Фаворській горі, одним із перших дізнався про Воскресіння Спасителя та пройшов з проповіддю від Святої Землі до Рима. З його слів, за переданням, і написав святий євангеліст Марк своє Євангеліє.
Апостол Павло, на відміну від більшості апостолів, був людиною освіченою і спочатку – фанатичним прихильником фарисеїв – ревнителів юдейської віри. Він навіть переслідував перших християн, але через чудесне явлення йому голосу Самого Христа під час конвоювання заарештованих послідовників Спасителя в Дамаск, колишній Савл, учень знаменитого Гамаліїла, прийняв хрещення, і не тільки сам став на шлях Істини, але своєю палкою, талановитою проповіддю повів цим шляхом цілі народи.
Обидва апостоли скінчили своє земне життя мученицькою смертю за Христа. За думкою більшості істориків, це сталося наприкінці 60-х років І століття. Апостола Петра було розіп’ято вниз головою, оскільки він вважав себе недостойним прийняти таку ж саму смерть, як Господь. Апостолові Павлу, як римському громадянинові, відсікли голову.
