Першою школою села Яблуниці була двокласна школа, збудована сільською ґміною (сільською радою) в 20 роках ХХ століття. З 1926 року школа починає діяти як чотирикласна початкова. Закінчивши її, деякі учні продовжували навчання в Рогатинській гімназії. Серед жителів села, що отримали освіту в гімназії, - Мортук Федунь Федорович, Личковський Іван Павлович.
В 30-х роках навчання в школі велося українською та польською мовами. Навчались у школі українські, польські та єврейські діти. Поляки та євреї вивчали українську мову за бажанням, а для українців обов’язковою була польська мова.
В приміщенні сучасної туристичної бази «Карпати» знаходилась польська застава Схронісно (фінанси). Діти польських прикордонників навчались у школі. Стосунки між дітьми були дружні – всі релігійні свята діти святкували разом.
Дівчатка і хлопчики навчались в одному класі, але сиділи окремо.
Уроки починались і закінчувались молитвою. А щосуботи по 2 години проводились ще уроки релігії.
В першому класі учні вивчали український буквар, вчились рахувати. З другого класу починалось обов’язкове вивчення польської мови. Якщо учень не засвоював програми за перший клас, його повторно залишали в цьому ж класі до тих пір, поки не вивчав необхідний навчальний матеріал.
Дисципліна в школі була дуже сувора, навіть жорстка. За невивчене домашнє завдання учня карали: били лінійкою по руках, знімали штани, клали на лаву і били різкою.
Класні приміщення були чисті, на стінах висіли образи і портрети польських державних діячів.
За радянських часів сільська школа знаходилась у приміщеннях, які тепер належать туристичним базам «Динамо» і «Карпати».
