Новітній конституційний процес в Україні розпочався з ухваленням 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенітет України».
Після набуття Україною незалежності у 1991 році, протягом 1991-1996 років, комісіями, окремо створеними Верховною Радою та Президентом, було складено декілька проектів Конституції. Вони тривалий час обговорювалися, доповнювалися і доопрацьовувалися. Найгостріші протиріччя викликали питання розподілу влади і власності, державна символіка, статус російської мови і статус Республіки Крим. Тим часом у країні діяла Конституція УРСР 1978 року з деякими змінами.
28 червня 1996 року о 9 год. 18 хв. після 24 годин безперервної праці Верховна Рада України прийняла і ввела в дію Конституцію України. Документ отримав підтримку двох третин депутатського корпусу (315 народних депутатів). У ньому визначалася сильна президентська влада, гарантувалися права приватної власності, затверджувалися нова державна символіка, статус української мови як єдиної державної, Крим визнавався автономною республікою у складі України.
Прийняття Конституції незалежної України було визначною перемогою правоцентристських пропрезидентських сил та національного табору, який їх підтримав. Конституція України була загалом позитивно оцінена й міжнародною спільнотою, адже вона декларувала загальнолюдські, загальноєвропейські принципи.
У 2004 році в умовах гострої політичної кризи, з метою зменшення рівня конфронтації між основними політичними гравцями, які боролися за владу під час президентських виборів, було досягнуто домовленості щодо внесення змін до Основного закону. 8 грудня 2004 року Верховна Рада ухвалила закони про внесення змін до Конституції та про внесення змін до закону про вибори Президента (так звана політреформа 2004 року). Закон про зміни до Конституції передбачав перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років. Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями, закон набув чинності самостійно з 1 січня 2006 року, за часів президента Віктора Ющенка.
Утім, вже 30 вересня 2010 року Конституційний суд визнав неконституційним Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року у зв'язку з порушенням процедури його розгляду і ухвалення. Це означало відновлення дії Конституції України в редакції 1996 року: повернення президентові Януковичу повноважень, які мав президент Леонід Кучма в період з 1996-го по 2004 рік і президент Віктор Ющенко до 2006 року; існування коаліції ставало не обов'язковим, а всі рішення ухвалювалися простою більшістю голосів.
21 лютого 2014 року на тлі кризи владної вертикалі Верховна Рада України проголосувала за відновлення Конституції України в редакції 2004 року («за» - 386 депутатів).
На початку березня 2015 року Президент Порошенко створив Конституційну Комісію, як спеціальний допоміжний орган при Президентові України з метою напрацювання узгоджених пропозицій щодо вдосконалення Конституції України з урахуванням сучасних викликів та потреб суспільства. Нині триває конституційна реформа стосовно децентралізації, яка має завершитись, за словами Петра Порошенка, до 25 жовтня. Проведення конституційної реформи та децентралізація влади є одним із пунктів мінських домовленостей, підписаних 12 лютого 2015 року. Відповідно до них, нова Конституція в Україні має набрати чинності до кінця 2015 року. Прикметно, що Венеціанська комісія схвально оцінила зміни до Конституції України у частині децентралізації. Про це йдеться у попередньому висновку комісії щодо поправок до Конституції України.
