Старий Новий рік — Новий рік за юліанським календарем («старим стилем»). В XX і XXI століттях припадає на північ між 13 і 14 січня за григоріанським календарем («новим стилем»). Після переходу на новий стиль Старий Новий рік продовжують традиційно неофіційно відзначати в деяких країнах.
Вечір напередодні Старого Нового року називається Маланчиним вечором і є традиційно одним з улюблених свят українців.
Найважливішою традицією Старого Нового року є посівання. Посівати починають ще з самого ранку до сходу сонця.
Святкування Старого нового року потребує від дітей не аби яких театральних здібностей, але для них це не буде проблемою тому, що всі діти доволі творчі натури. Та й дорослі можуть допомогти влаштувати свято як треба. А починається все з того, що ввечері 13 січня хлопці та дівчата «водять Меланку». Для цього всі перевдягаються у маскарадні костюми, та ходять у гості до друзів і сусідів, вітаючи їх зі святом. Але традиційно Меланкою повинен бути перевдягнений хлопчик – вважалося, що так свято буде веселішим.
За традицією, щедрувати починають дівчата ввечері 13 січня і продовжують до опівночі. А от посівати з ранку і до полудня 14 січня повинні хлопчики, відвідуючи будинки родичів, друзів і сусідів. Посівальники розкидають по житлу зерно, в основному, жито або пшеницю. За це господарі мають дати гостям дрібні гроші. Важливо щоб щедрували дівчата, а посівали хлопці, бо вважається, що якщо цього недотримуватися – можна злякати успіх і щастя. Перший посівальник на Старий Новий рік приносить щастя тільки в тому випадку, якщо він чоловічої статі.
